Антиутопія на екрані працює найкраще тоді, коли показане суспільство здається лише трохи перебільшеною версією нашого власного. Я збирав цю добірку з таким критерієм: не просто похмуре майбутнє заради ефекту, а світи, які змушують замислитися про те, куди рухаємося ми самі.
«Розповідь служниці» є найпотужнішим прикладом: екранізація роману Маргарет Етвуд, що стала культурним явищем через те, наскільки актуальною виявилася історія про права жінок. «Розлучення» бере зовсім іншу форму контролю, корпоративну, а не державну, і перетворює офісну рутину на екзистенціальний жах. А «Гра в кальмара» показує, як капіталізм і борги можуть довести людей до смертельних ігор заради виживання.
Для тих, кому цікавіша альтернативна історія, «Людина у високому замку» уявляє світ після перемоги нацистської Німеччини, а «Чудовий новий світ» переносить на екран класичний роман Олдоса Гакслі про суспільство хімічного щастя. Разом ці серіали показують, наскільки різноманітними можуть бути наші колективні страхи перед майбутнім.