Мокьюментарі є одним із небагатьох комедійних форматів, який економить сценаристам роботу, а глядачам нерви: замість гучних жартів тут працюють незручні паузи, погляди в камеру й удавана серйозність людей, які знімають “документальний фільм” про власне абсурдне життя.
Я зібрав тут і класику, з якої все почалося: британський “Офіс” Рікі Джервейса, і його американську адаптацію, що переросла оригінал за впливом і тривалістю. Поруч є “Парки і зони відпочинку” з невиправним оптимізмом Емі Полер, і “Що ми робимо в тіні”, де формат несподівано добре ліг на вампірів-сусідів по квартирі в Стейтен-Айленді.
Є тут і менш очевидні речі: “Американський вандал” пародіює true-crime документалістику настільки точно, що сам стає захопливим детективом, а “Хлопці з парку трейлерів” і “Ця країна” показують, що формат однаково добре працює і в канадському трейлерному містечку, і в англійському селі. Якщо любите гумор, який не пояснює жарт, а просто дає камері трохи довше затриматися на незручній тиші, вам сюди.